Важливою частиною нашої програми були спогади про літо. Фото, відео, ігри, пісні, враження. А також приємним сюрпризом для всіх була лялькова вистава «Друг зі знаком якості». Для нас трішки незвично, коли під час вистави, збоку ширми стоїть людина. Але, коли ти розумієш, що саме завдяки Ірині – такому турботливому працівникові інтернату – діти можуть «почути» усе, що відбувається перед ними, все стає на свої місця. Усім – і тим, хто був у таборі хоч би раз, і тим, хто вперше познайомився з місією «Світло на Сході» – дуже сподобалося наше свято. І зі щасливими усмішками на вустах діти своєю мовою жестів сказали нам «Дякую»!

Після програми нас запросили на чай. Це була чудова нагода трішки ближче поспілкуватися з хлопцями і дівчатами, які були в нас у таборі. Аж мороз поза шкірою йшов, коли ми чули, а точніше кажучи – бачили, як Юра (один із вихованців інтернату) молився перед їжею мовою жестів. Під час нашого спілкування ми взнали, що Альбіна – одна із дівчат, яка приїжджала до нас у Балико-Щучинку – тепер у Житомирі ходить до церкви. Цього навчального року вона закінчує 12-й клас і бажає навчатися далі у Києві. Альбіна вже шукає церкву, де зможе чути Слово Боже мовою жестів. Перед від’їздом ми домовилися з керівництвом про відвідання інтернату з різдвяною виставою. Ми молимося, щоб це стало можливим, і всі вихованці (а це близько 100 дітей), «почули» радісну звістку про Христа і дізналися про справжню суть Різдва.
Також починаємо готуватися до літа й очікуємо ще більше дітей із Житомира.
Нехай Господь і надалі так благословляє наше спілкування із слабочуючими дітьми не лише в Києві і Житомирі, але й по всій Україні.

Христина Монастирська.