Як було...

Життя людини в певному сенсі завжди є очікуванням. Батьки чекають народження немовляти, його першого самостійного кроку, першого слова… Молодь чекає закінчення навчання, здобуття професії, створення сім’ї, надбання житла й багато, багато чого іншого.
Як на мене, здається, життя людини складається з різних очікувань – зазвичай хороших, але іноді з жахом очікуємо чогось страшного, чого боїмося. Наші очікування бувають хибними – наприклад, просто мрії чи бажання, що походять з наших пристрастей, як каже Яків (див. Як. 4:1–3).
Але є бажання, очікування дуже благословенні – «нехай прийде Царство Твоє», «нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі».
А щирі християни, які люблять Бога, в останні часи, хоч це було завжди, очікують Другого приходу Христа на землю по Свою Церкву.
Ми непохитно віримо в цю істину, тому що про це говорив Сам Ісус Христос. Він навіть дав ознаки Свого приходу.
Ці ознаки ми розглядали в попередніх публікаціях. У цьому ж номері звернемо увагу на ще одну ознаку – безпечність і байдужість. Євангеліст Матвій (24:37–39) написав: «Адже так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського. Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж – аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і забрав усіх, – таким буде і прихід Сина Людського».
Як перший прихід – Різдво – стався неочікувано, так і другий прихід Христа станеться тоді, коли більшість людей зовсім про це не думатиме. Люди будуть будувати, одружуватись, планувати, навіть не замислюючись, що дочасному може настати кінець.
Але з Церквою не так – вона завжди очікує на прихід Господа Христа як найважливішу подію.
І про це очікування, про цю світлу надію дітей Божих міркуватимемо в цьому номері журналу.
Ця надія зігріває нас у найтяжчі часи, бо все закінчиться надзвичайно добре для Його дітей, адже «тим, які люблять Бога… все сприяє до добра».
Діти Божі, підведіть свої голови: пришестя Господа наближається.

Василь ДАВИДЮК,
головний редактор