ЛЮБОВ УСЕ ТЕРПИТЬ

Коли люди говорять, що «нема більше терпіння», вони, по суті, визнають, що не мають любові до когось!
Так багато номерів нашого журналу було присвячено цій неймовірно важливій темі, а ми відчуваємо, ніби стоїмо на березі океану й хочемо взяти його у свої пригоршні.
Ми говоримо розумні слова про любов, але розуміємо, що ми тільки скраєчку торкаємось чогось занадто неосяжного.
Павло каже, що ми дивимось наче крізь тьмяне скло.
Щось велике і таємниче, до кінця незвідане стоїть за цим маленьким словом «любов».
Це те, що вабить кожну людську істоту.
Любов сподівається, терпляче чекає, виказує стійкість…
Хіба в нас немає такого досвіду, коли ми від щирого серця прагнули не лише вмістити недоліки тих, кого любимо, але й перед іншими виправдовували їх, закликали людей зрозуміти?
Хіба ми не бачили, як матері ігнорують очевидні неправильні вчинки дітей, виказують неабияке терпіння і продовжують любити їх усім серцем?
Любов – це щось надзвичайне, з надзвичайними властивостями.
Ми дуже прагнемо її, тому що ми слабкі та недосконалі, тож маємо велику потребу в ній.
Ми так потребуємо на довготерпіння до нас від наших ближніх, особливо ж від Бога!
Тож цей номер журналу надихнений бажанням глибше зрозуміти особливу якість, здібність, спроможність любові виказувати велике терпіння.
Господи, дай нам пізнати якомога краще сутність Твоєї любові, тому що це дійсно найбільша потреба наша.

Василь ДАВИДЮК,
Головний редактор