На сцену виходять актори. Вмикаються яскраві ліхтарі. Діти в залі завмирають, а ляльки на ширмі тим часом оживають. Різдвяна атмосфера, яка супроводжується різдвяними піснями, не залишає байдужими не тільки дітей, а й дорослих.

Уважно спостерігаючи за подіями вистави «Різдвяна ялинка», бачимо, як дідусь згадує своє дитинство, коли був ще маленьким хлопчиком. Як колись мама розповідала йому різдвяну історію, і до їхнього дому приходило свято. А він, маленький хлопчик, очікував чудес. Та згодом... він став дорослим, і чудеса закінчилися. А разом із ними і свята в його домі. Різдвяна історія ж стала для нього простою казкою.
Але до дідуся приходить віра, і в його серці народжується Ісус Христос. Саме про цей найкращий день у його житті він хоче розповідати усім людям на землі. Прагне говорити про Божі чудеса і про те, що Бог може змінити життя і подарувати радість кожному, хто відкриє своє серце для Нього.
Після вистави актори виходять для знайомства з глядачами. Лунають вигуки дітей, які об’єднуються в одній фразі: «Ми вас любимо!» Це незабутні відчуття...

Перед від’їздом до нас підходять дітки і кажуть: «Ми вас проведемо». Аж ось мене за руку бере дівчинка... Я запитую: «Тобі не холодно без рукавиць?» «Ні, - відповідає вона, - у вас тепла рука!» Вже біля автобуса директор звертається до діток: «Ну, обіймайтесь на прощання!» І вони почали міцно обіймати нас і промовляти: «Приїжджайте до нас. Ми вас любимо!» У мене на очах з’явилися сльози...

Слава Богу за Його любов, за народження Ісуса Христа і за служіння лялькового театру «Стежинка»! Амінь!

Юрій Манько,
співробітник місії та учасник лялькового театру «Стежинка»