Щонайменше, що ми могли зробити для таких дітей та їх батьків – це розповісти їм про Того, Чиє народження святкує увесь світ ось уже понад дві тисячі років; про Того, Хто приніс Свій мир на землю: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів.14:27); про Того, Хто прийшов спасти людей Своїх від гріхів їх, народившись у бідних яслах на соломі.

І ось настав день, коли всі запрошені дітки зі своїми батьками зручно вмостилися у залі місії «Світло на Сході». Що будуть дивитися їхні діти? Що їм скажуть? До чого закличуть? – так і читалися питання в очах батьків…

Та з першими акордами музики на сцені з’явилася ведуча, яка привітала всіх зі світлим святом Різдва, розповіла про дитячий християнський журнал «Стежинка», і запросила всіх – і дітей, і дорослих – разом із героями дізнатися про справжню суть цього чудового свята.

По мірі розгортання подій на сцені, нашорошені погляди батьків м’якшали, їх поступово захоплювало дійство…

Здавалося, що вони забули де вони, чому вони тут опинилися, скільки їм років – як діти, так і їх батьки з насолодою ловили кожне сказане слово, щоби не випустити з уваги чогось важливого…

Після вистави на всіх чекали подарунки та спілкування за чашкою чаю з солодощами.


Така тепла атмосфера цілюща для душі людей – їм хочеться відкритися, розповісти про наболіле, почути щирі слова потіхи.

Дехто з дорослих після вистави звернули увагу на виставлені репродукції картин, і, підійшовши, вислухали від Олени Чупак історію земного життя Ісуса Христа – від Його народження до очікуваного другого приходу.

Ми дякуємо Богу за те, що можемо бути інструментами в Його руках. Щоразу стаємо свідками Його особливої турботи про тих, хто опинився в таких складних обставинах життя. Звісно, ми розуміємо, що не зможемо задовольнити всі потреби тих, хто до нас звертаються, але ми можемо дати їм головне – можливість почути Євангеліє через слово і діло, та прийняти Ісуса як свого Спасителя.